Екологічним бути модно!
Пропонуємо вам ознайомитись з конкретними людьми — лідерами екологічних думок
Пропонуємо вашій увазі історії життя екологічних героїнь з Індії, Африки, Америки, Росії та України – з різними поглядами та різними підходами до своєї важливої роботи.
Вандана Шива (Vandana Shiva) – філософ, активіст захисту навколишнього середовища та екофеміністка, приймала безпосередню участь у русі Чіпко. Вона автор більше 20 книг, 500 наукових робіт. Фактично вона і стала засновником глобального Екофеміністичного руху. В 1991 році вона заснувала рух «Навдан’я» (Navdanya), що закликає захищати біорізноманіття та багатство живих ресурсів. В 1993 році вона стала лауреатом премії Right Livelihood Award, також відомою як альтернативна Нобелевська Премія. Сила Вандани в тому, що за наявності глибоких переконань, вона використовує ще й серйозні наукові дослідження. В своїй статті «Розширення прав і можливостей жінок», Шива стверджує що суспільство, яке базується на правління жінок, міг би значно покращити ситуацію в світі. «Головна загроза природі і людям сьогодні - централізація і монополізація влади і контролю» (мається на увазі в руках чоловіків) – стверджує Шива.
Вангарі Маатаі (Wangari Maathai) – найвідоміша в Східній Африці активістка, що боролась з вирубкою лісів, лауреат Нобелевської премії миру 2004 року. В 1977 році профессор Маатаі заснувала в Кенії «Рух зеленого Поясу». За останні три десятиліття цей рух перетворився на впливовий фактор змін. Майже 900 000 жінок в селах працюють над створенням лісових розплідників і саджають дерева, в тому числі і з метою зберігання біорізноманіття. "Зелений пояс" забезпечив посадку 30 мільйонів дерев в усій Африці. Адже ліси протистоять ерозії ґрунтів, відкривають доступ до чистої питної води, дозволяють отримувати нові врожаї, сприяють боротьбі зі зміною клімату, поглинаючи СО2. Головною метою руху є успішне поєднання екологічного відновлення і економічного зростання. Протягом всієї своєї кар’єри Маатаі демонструвала, що рух на користь біорозмаїття та забезпечення стійкого лісокористування – в Кенії і в усьому світі – нерозривно пов’язаний з досягненнями в області демократії, прав людини та боротьби з бідністю.
Джуді Барі (Judi Bari) була екологічною активісткою, що проголосила: «Я не знаю чи виживе людство. Я не знаю, чи заслуговуємо ми на це». Вона щиро підтримувала ідею біоцентризму, думку про те, що Земля існує не тільки для споживчих потреб людини, і що люди повинні навчитися жити в балансі з природою, а не намагатися примусити природу підлаштуватися під наші життя. Її важлива робота почалася в 1988 році, коли вона стала контактною особою організації під назвою«Перш за все Земля!» (Earth First!). Організація була покликана вирішувати екологічні питання прямим протестом, але не використовуючи насильницькі методи. Найвідомішою кампанією став протест проти вирубування старовинних лісів червоного дерева в Північній Каліфорнії в 80-их і 90-их рр. Вона стала відомою на всю країну після вибуху бомби в машині, в якій вона була разом з другом-активістом руху. Вони їхали на зустріч з екологічним терористом Родні Корнонадо. Джуді вижила під час вибуху, а померла від раку в 1977 році. Одним з досягнень Барі також вважається зведення разом працівників деревообробних галузей і екологів для конструктивного діалогу завдяки організації «Індустріальні працівники Світу».
Однією з найвидатніших жінок-екологів є Рейчел Карсон (Rachel Carson), яка почала свій життєвий шлях з вивчення філології, але так захопилася морем, що присвятила всю себе вивченню цієї тематики. Вона написала рекомендації щодо збереження природних ресурсів, а потім почала писати книги. Карсон написала декілька книг, включаючи видатну «Море навколо нас». Вона також була дуже занепокоєна широким використанням пестицидів після Другої Світової війни. В своїй книзі "Мовчазна весна" вона закликала вчених і уряди зменшити використання пестицидів, а простих громадян – змінити своє відношення до ролі людини в природі. Книга базується на наукових доказах та фактичній інформації про негативний вплив пестицидів, гербіцидів та інших шкідливих речовин, які використовувалися в промисловості і сільському господарстві. «Мовчазна весна» домоглася свого – ДДП було заборонено до використання в США в 1972 році, хоча і з деякими виключеннями. Також багато уваги вона приділяла освіті та інформуванню громадськості про красу живого світу. Вона вірила, що природа і людина взаємозалежні.
Україна має велику територію і дуже багаті природні ресурси. І їх є кому захищати. Полтавський Дендропарк був закладений 1962 року, скоро йому виповниться 50. Засновницею та матір’ю парку полтавці по праву вважають Яніну Яценко. Дендролог за професією, вона самостійно розробила проект парку, хоча це більше робота архітектора, об’їздила всю європейську частину колишнього Радянського Союзу у пошуках екзотичних рослин, створила на території парку унікальний розплідник — і завдяки цьому Полтавський дендропарк був визнаний кращим парком Радянського Союзу. Частиною парку став старий Яківчанський ліс - єдиний живий свідок Полтавської битви. Нині цей зелений куточок Полтави має статус пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, в ньому близько 260 видів і форм рослин. Цього року ця жінка стала переможницею премії «Terre de Femmes — Земля жінок» — конкурсу жіночих екологічних проектів. Його уже другий рік проводить в Україні та ще 15-ти країнах Європи та Північної Америки Фундація «Ів Роше».
Бразильська екологиня Марина Сілва названа в рідній Бразилії «амазонською легендою» за багаторічну роботу по захисту бразильських тропічних лісів. Вона проводила численні (і результативні!) демонстрації проти вирубки лісу і переселення корінних жителів з їхніх місць проживання. У 1994 р була обрана сенатором від своєї Партії трудящих. У 2003-2008 рр. проробила величезну роботу з охорони природи в країні на посаді міністра навколишнього середовища. В знак протесту проти неактивної екологічної політики Партії трудящих вийшла з неї в 2009 році і вступила в Зелену партію. Двічі балотувалася на пост президента країни.
Джерело: http://gender.at.ua
Чотири дівчинки, які борються за планету
| Ґрета Тунберг Шведська політична активістка, що виступає за протидію глобальному потеплінню та зміні клімату. У серпні 2018 року стала відомою тим, що розпочала перший шкільний страйк заради клімату під будівлею парламенту Швеції. У листопаді 2018 року вона виступила на TEDxStockholm, у грудні звернулася до Конференції ООН з питань зміни клімату, а у січні 2019 року запрошена на Всесвітній економічний форум у Давосі. Журнал «Time» назвав Ґрету однією з 25 найвпливовіших підлітків світу 2018 року, а 11 грудня 2019 року оголосив її людиною року, обравши з сотень номінантів. |
| Отем Пелтіер Цю дівчинку називають "Воїн за воду". Їй 14 років. Вона опікується проблемами чистоти води. У 2018 році вона звернулась до світових лідерів Генеральної асамблеї ООН з закликом звернути увагу на проблему водопостачання. Вона родом з племені "Оджибве". Це група споріднених індіанських кланів, що проживають в США та Канаді. |
| Марі Коупні Цій дівчинці 11 років. Її ще називають "маленька міс Флінт". Флінт – місто в США, розташоване та території штату Мічиган. Місто пережило кризу води у 2014 році, коли джерело питної води було змінено з озера Гурон і річки Детройт на менш дороге джерело річки Флінт. Це призвело до недостатнього очищення питної води, що стало причиною смерті 12 людей. Тоді дівчинка написала листа президенту США Бараку Обамі і попросила зустрітись з нею. Зустріч відбулася і пройшла плідно: президент виділив $100 мільйонів доларів для очищення системи водопостачання міста. Також дівчинка роздала сотні тисяч пляшок води родинам Флінту і не збирається припиняти свою діяльність. |
| Ксаі Бастіда Бастіда, як ніхто інший, знає про проблеми змін клімату. У своєму рідному містечку Сан-Педро-Тультепеке, що в Мексиці, вона пережила і засухи, і повені. Потім, коли її родина переїхала в Нью-Йорк, дівчинка дізналась, якої руйнівної дії завдав країні ураган Сенді. Зараз вона присвячує час тому, що намагається поєднати людей, щоб припинити руйнування планети. |
Впродовж останніх років бути екологічним стало модно, й ніхто більше не сумнівається— необхідно. Проте не всі знають, що саме це означає. Як правильно сортувати сміття, що означає свідоме споживання та яка продукція насправді еко — це далеко не повний список питань, які виникають у еко-початківців. Якщо ви хочете розібратися, що робити з тарою від йогурту, чому дерев’яна зубна щітка — це добре, а ще куди віддати старі речі, Lustrum зібрав для вас підбірку українських еко-блогерів. На їх сторінках ви точно знайдете відповіді на свої питання
Засновниця громадської організації "Україна БЕЗ сміття", мета якої — сортування відходів. Станція для сортування сміття в Києві знаходиться на метро Деміївська. Ви можете принести туди пластик й іншу тару, а також отримати безкоштовну консультацію в працівників станцій. На своїй сторінці у Фейбук Євгенія розповідає про діяльність організації й особистий досвід сортування відходів.
Лєра Кіт займається проблемою відходів у Львові разом із “Zero Waste Lviv”, пише про мінімалізм та екологічний стиль життя, впроваджує еко-принципи у своїй сім’ї й розповідає про це у блозі. Разом із чоловіком створила проект “NABAZARI”, де продаються крафтові та фермерські продукти. Там ви зможете особисто познайомитися з людьми, які власноруч вирощують і виготовляють свою продукцію, а також придбати все, що сподобається.
Маріанна Бойко — тренерка з екологічного стилю життя. У своєму блозі жінка розповідає про еко-звички, вчить економити й піклуватися про навколишнє середовище. Також Маріанна заснувала два екопроекти: "104 дні без поліетилену", де надихає відмовлятися від шкідливого упакування, й “Zero Waste Ukraine”, метою якого є прожити без сміття 105 днів.
Маріанна в Instagram: https://www.instagram.com/mariannaboy/
Маріанна в Instagram: https://www.instagram.com/mariannaboy/
Екоблогер Анна Михальницька на своїй сторінці в інстаграмі ділиться порадами, як використовувати менше пластику в повсякденному житті, записує відео-інструкції з супермаркетів і розповідає про перехід на екожиття на власному прикладі.
Еко-тренерка Оля Матюшенко розповідає на своїй сторінці про сортування відходів, де знайти еко-товари, пояснює, що робити з пластиком. Також дівчина веде постійну рубрику "прийму-віддам". Там люди можуть обмінятися речами або віддати речі, які їм більше не потрібні.
